В мальовничій долині річки Золота Липа, за 46 км від її витоку розкинулося місто Бережани, районний центр Тернопільської області. Місто сполучене шосейними шляхами із Тернополем, Львовом, Івано-Франківськом, відстань по шосейній дорозі до Тернополя – 52 км, залізницею – 72 км.
Територіальна громада м. Бережани функціонує спільно із підпорядкованими селами Лісники та Рай. Місцевість багата історико-архітектурними пам’ятками, мальовничими ландшафтами, знаменними постаттями української історії, що проживали і творили на Бережанських теренах. Бережанці свято бережуть свою історію, примножують велич і славу старовинного міста. Для бережанців та гостей нашого міста відкриті двері чотирьох музеїв.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1508 від 17.11.2001 року створено Державний історико-архітектурний заповідник м. Бережани, як науково-дослідницька та культурно-просвітницька установа, що забезпечує вивчення, охорону, реставрацію і використання об’єктів культурної спадщини.
Ядром містобудівельної структури Бережан є Ринковий майдан з оточуючими кварталами. Ця планувальна структура виникла у 1530-34 роках і збереглася до наших днів. На території міської ради збереглися 9 пам’яток архітектури загальнодержавного значення та 65 пам’яток місцевого значення. Сьоме століття стоять і утверджуються на берегах Золотої Липи у вінку Опільських гір неповторні й старовинні Бережани.
Людей, які селилися тут, у ті далекі часи на березі річки, називали бережанами. Від цього, на думку деяких дослідників, і пішла назва міста. За звучанням вона також близька до українського слова «бережина», що означає «пологі береги річок із сіножатями». Саме з цим словом мовознавець М. Т. Янко пов’язує топонім Бережани. Незаперечним є одне: у назві міста — корінь «берег».
Бережанські краєвиди своєю мальовничою красою можуть змагатися з наймальовничішими куточками природи України. Із північної сторони до міста примикає великий став площею понад 300 га, дзеркало плеса якого розташоване вище центральних вулиць та майданів. Наші предки створили цю гідроспоруду, щоб регулювати рівень води у рукавах річки Золота Липа, що омиває розташований у низовині бережанський замок. А навколо — лісисті горби, або гори, як їх називають місцеві жителі. Вони доволі високі: Сторожиська вище рівня моря – 398 м, Звіринець —382м, а Яришків — 408 м. З якої б гори ви не дивилися на Бережани, око не стомиться від одноманітності.
Бережани входить до географічної зони Опілля, що є найвищою і найбільш розчленованою частиною Подільського плато. В основному територія району рівнинна, лише подекуди здіймаються високі пагорби, які поступово переходять у широкі долини. І тільки північніше Бережан, там, де проходить вододіл річок Золота Липа і Нараївка, гребенястим пасмом виділяється Подільська гряда. Тут — найвища точка Подільського плато, яка сягає 448 м над рівнем моря.
Природні умови сприятливі для розвитку сільського та лісового господарства. Ще в недалекому минулому Бережанщина славилася дубовими, ялиновими, ясеново-дубовими борами. Але в період іноземного поневолення краю вони були по-хижацьки знищені. У наш час проводиться велика робота по реконструкції малопродуктивних грабових лісів, які поступово замінюються дубово-ясеново-модриновими. Відновлюються і букові гаї, колись поширені на цій землі. Інтенсивно висаджуються дерева модрини європейської – продуктивної лісоутворюючої культури, яку почали культивувати тут ще в першій половині XIX ст. Закладено цілі гаї таких цінних порід, як чорний горіх та кримська сосна. Серед місцевих лісових «старожилів» добре почувають себе швидкоростучі дугласія зелена, дуб червоний, смерека карпатська. Всього в лісах району нараховується близько 200 деревних і чагарникових порід.
Досить різноманітний і тваринний світ Бережанщини. Дикі кабани, олені, козулі, лисиці — постійні мешканці тутешніх лісів, рідше зустрічається дикий кіт. Пташине царство представляють тетереви, рябчики, снігурі, кедрівки, фазани та ін. У річках багато риби (короп, карась, окунь, щука), водиться водяний щур. На полях живуть полівки, тхори, зайці, жайворонки, чорноголові вівсянки, є й горностаї, ласки. З ендемічних видів поширені подільський кіт, плямистий ховрашок, чагарникова полівка.
Околиці Бережан багаті корисними копалинами, особливо будівельними матеріалами. Відкритим способом у районі добувають вапняк, що служить добрим облицювальним матеріалом, а також застосовується для випалювання вапна. У промислових масштабах ведуться розробки піску, глини, каменю.
Клімат Бережан лагідний і досить вологий. В середньому щороку тут випадає 520-550 мм опадів. Найнижчу температуру повітря зафіксовано взимку – мінус 35 °С і найвищу в літку – плюс 36 °С. Найхолодніші дні – в січні, найтепліші – в липні. Зима, яку часто супроводжують відлиги, триває з другої декади грудня до середини лютого. Влітку практично не буває посух.
